Цього року відзначається 70-річчя Акції «Вісла», примусового переселення польським комуністичним урядом української меншини з південно-східних провінцій післявоєнної Польщі на так звані “відновлені” території на заході країни. Під час цієї програми понад 140 тисяч етнічних українців були насильно переселені зі своїх рідних земель на Холмщині, Підляшші, Надсянні, Бойківщині та Лемківщині та змушені залишити свої домівки, якими вони користались протягом багатьох поколінь. Ця програма була продовженням державної етнічної чистки, яка розпочалася з обміну громадянами 1944-46 рр. між Комуністичною Польщею та Радянською Україною та мала на меті усунунення всіх етнічних українців, які опинилися на “неправильній” стороні новоствореної кордону між двома країнами, котру назвали «Лінією Керзона».

Завдяки зусиллям Українського Конгресового Комітету Америки (УККА) та багатьох його організацій-членів, в минулому році було проведено багато заходів для вшанування пам‘яті тих, хто постраждав через Акцію Вісла, та інформування тих, хто не знає цієї трагічної сторінки історії . Ці факти необхідно повторювати та розповсюджувати до тих пір, поки вони не стануть частиною загальних знань всіх і кожного, з тим щоб: (а) отримати офіційне визнання та відшкодування завданих злочинів та (б) запобігти повторенню подібного злочину.

Під час даного процесу важливе використання різних джерел та шляхів. Ми повинні продовжувати інтерв’ю з живими свідками Акції «Вісла», щоб якнайповніше охопити відомі факти їхніми спогадами, поки вони ще з нами. Нам необхідно продовжувати освіту української громади через лекції такі як ця, і ми повинні далі підтримувати дослідження та друковані видання. Нам потрібно створювати матеріали для не-українців та англомовних. Ми повинні продовжувати свою політичну роботу через демонстрації та листування з Організацією Об’єднаних Націй та урядами України і Польщі. І щоб максимізувати ефективність, ми повинні координувати наші зусилля через Світовий Конґрес Українців (СКУ) та Світову Федерацію Українських Лемківських Обєднань (СФУЛО).

Але тепер, коли Україна вже є незалежною демократичною державою, я думаю, що ми можемо відзначати її різноманіття, одночасно підтримуючи її цілість. Я хочу, щоб молоді лемки зрозуміли хто вони є, звідки походять і чому вони є частиною українського народу. Хочу, щоб вони знали про депортації, Акцію «Вісла», про все, що є частиною української історії. Ми повинні покращити роботу з висвітлення унікальної історії регіонів Холмщини, Підляшшя, Надсення, Бойківщини та Лемівщини (разом відомі як Зекерзоння).

На жаль, Лемки-Українці з мого покоління і молодші, які є активні в українській громаді, в більшості небагато знають про Лемківщину. Наприкінці 19-го і початку 20-го століття, Лемки з Австро-Угорщини були першими Українцями в Америці і вони дуже наполегливо працювали для збереження української культури, але в процесі, з часом вони забули про своє лемківське коріння. В Америці було, і все ще є, складно боротися за Україну, тому усі зусилля і увага пішла в цьому напрямку. Тому можна сказати, що ми, Лемки, асимілювалися в українській громаді.

Але тепер, коли Україна вже є незалежною демократичною державою, я думаю, що ми можемо відзначати її різноманіття, одночасно підтримуючи її цілість. Я хочу, щоб молоді лемки зрозуміли хто вони є, звідки походять і чому вони є частиною українського народу. Хочу, щоб вони знали про депортації, Акцію «Вісла», про все, що є частиною української історії. Ми повинні покращити роботу з висвітлення унікальної історії регіонів Холмщини, Підляшшя, Надсення, Бойківщини та Лемівщини (разом відомі як Зекерзоння).

Незважаючи на все, що вони пережили і вистраждали, Лемки разом з іншими депортованими українцями зіграли незабутню і незаміниму роль в побудові українсько-американської громади та були членами засновницьких комітетів всіх українців церков, національних будівель та братніх організацій в Америці, які існують до сьогодні. Подібним чином і ті, хто пережив Акцію «Віслу», багато постраждали в Європі за підтримку українського національного руху – очевидно повинні бути визнані та поважані українською громадою.

ООЛ робить конкретні кроки для підвищення саме лемківської свідомості серед нашої молоді. Наприклад, ми співпрацюємо з Спілкою Української Молоді (СУМ) і з різними українськими суботними школами, щоб включити тему Акції “Вісла» до переліку освітніх тем. Ми підготували навчальні матеріали та провели лекції. Ми також координували програму інтерв’ю між молодими СУМівцами та співгромадянами, які пережили Акцію «Віслу», а серед них – і з членами ООЛ. І ми розмістили ці лекції та інтерв’ю в Інтернеті за адресою www.lemko-ool.com.

Менше обговорюваним аспектом Акції «Вісла» є проблеми ідентичності серед українців на території Закерзоння. Потрібно усвідомити, що в 1940-х роках Український націоналістичний рух був ще молодим у Закерзонні, та ще були люди, які iдентифікували себе скоріше як русини, ніж як українці. Однією з тактики польського комуністичного уряду було демонізувати українців, об’єднавши їх з УПА, які вони малювали як терористів та бандитів. В результаті, природне зростання українського руху було штучно затримано такою ідеологією, так були створені нові стигмати і напруженість в українській громаді, котрі, на жаль, ще існують до сьогодні.

Фактично, є окремі лемки у Європі та в Північній Америці, голоси яких є дуже антиукраїнські та доволі активні. Деякі з них мають русофільські коріння, а інші приєдналися до “винайденого” карпато-русинського руху. Обидва з них пропагують ту саму антиукраїнську риторику, яку польські комуністи використовували під час Акції «Вісли». Особисто я думаю, що найкращий спосіб боротися з русофільством і русинством є не сперечатися з ними безпосередньо (бо це дає нашому опоненту паливо), але доносити позицію лемків-українців чітко, позитивно і дозволити людям самостійно вирішувати. В даний час ми дозволяємо карпато-русинам писати нашу історію, і вони малюють нас у негативному світлі. Нам потрібно пояснити, чому ми пов’язуємося з українською державою і показати, що ми не той “ворог”, як вони стверджують.

Давайте задамо питання: “А чи була Акція «Вісла» в кінці-кінців успішною?” Я хотів би закінчити свої коментарі спробою відповіді на це питання. Як ми всі чули в сьогоднішній лекції професора Володимира Сергійчука, негативні наслідки Акції «Вісли» були величезними – втрата майна та рідної землі, фізичні тортури, ув’язнення та вбивства, примусова асиміляція і утворення стереотипів. Всі ці речі завдали величезних непоправних втрат, які складно визначити кількісно, і неможливо виправити, як і виправдати.

Але я б насмілився заявити, що Акція «Вісла» також мала непередбачені наслідки, які працюють на користь української держави. Ці жахливі злочини проти нас створили мотивацію для нового покоління активістів, які вже ніколи не замовкнуть! Також у Західній Польщі з’явилися нові економічні та освітні можливості, що дозволило українцям поліпшити свій фінансовий та соціальний статус. Крім того, подальша еміграція в інші європейські країни та Північну Америку створила нову всесвітню мережу освічених фахівців з великими фінансовими ресурсами.

Подивіться на мою родину як приклад. Обоє мої батьки народилися в Лемківщині, в селах Ждиня та Смерековець. І обидва пережили Акцію «Віслу», і в кінцевому рахунку іммігрували до Америки, де вони закінчили університет – моя мати в Університеті штату Коннектикут і мій батько в міському Коледжі Нью-Йорка. Вони народили трьох дітей, котрі отримали вищу освіту в престижних університетах включаючи Колумбійський університет та Оберлін коледж (мої сестри) і Гарвард (я сам). Я впевнений, що ми тепер набагато фаховіше можемо допомогати будувати українську державу і зберегти нашу лемківську культуру та традиції, ніж якби ми далі жили на нашій сільській господарці в Лемківщині.

І врешті, незважаючи на всі їхні зусилля, я вважаю, що комуністичним урядам Радянського Союзу та Польщі НЕ вдалося “вирішити українську проблему”. Використовуючи популярну аналогію, навіть якщо вони затоптували вогонь, незворотньо руйнуючи місцеву українську громаду, вони також нехотячи розкидали жарини, які зараз виросли в нові Ватри, які тепер більше поширені, ніж оригінальні! Тепер наша робота, як нащадків тих, хто пережив Акцію «Віслу», є упевнитися в тому, що ці нові Ватри в усьому світі продовжуватимуть палати сильно і яскраво па на віки!