Депортації 1944-1951

В середині 20-го століття в центрі Європи за угодою між двома політичними режимами- Совєтським Союзом та Польщею було здійснено етноцид: насильне виселення автохтонного населення з південно-східних земель Польщі. Внаслідок цього міжнародного злочину на своїх споконвічних землях майже перестав існувати субетнос, котрого тепер називають ЛЕМКИ.

Процес виселення проводився в кілька етапів:

• 1944-46 рр. – примусове виселення майже 500 тисяч автохтонів з історичних етнічних земель з Польщі до УРСР.
• 1947 р. – тотальна етнічна чистка в ході військово-політичної операції «Вісла» з брутальним виселенням 150 тисяч українців на північно-західні землі Польщі
• 1948 р. – виселення жителів прикордонної смуги західних областей України вздовж радянсько-польського кордону (понад 9 тисяч осіб) з територій, які відходили до Польщі, на схід УРСР.
• 1951 р. – примусове переселення українців Західної Бойківщини з територій, які відходили до Польщі, у південні регіони УРСР (понад 32 тисячі осіб)

Дотепер ні Україна, ні Польща чи інші держави та міжнародні організації не засудили депортацію українців із Лемківщини, Надсяння, Холмщини та Підляшшя.