У 2017 ми відзначили 70-річчя Операції Вісла (або Акції Вісла) – насильницького переселення польським комуністичним урядом української меншини з південно-східних провінцій повоєнної Польщі до так званих “Відновлених територій” на заході країни.

В рамках цієї програми в регіонах Холмщини, Підляшшя, Надсяння, Бойківщини і Лемківщини більше 140 000 етнічних українців були відірвано від земель пращурів. Вони змушені були покинути оселі, в яких жили протягом кількох поколінь. Ця програма продовжувала державну етнічну чистку, що почалася з обміну населенням між комуністичної Польщею і Радянською Україною у 1944-1946 рр, і мала за мету перемістити всіх етнічних українців, які опинилися на “неправильній” стороні нещодавно проведеного кордону між двома країнами – так званій лінії Керзона.

Завдяки зусиллям Українського Конгресового Комітету Америки (UCCA) та багатьох його членів-організацій, минулого року було зроблено багато, щоб вшанувати пам’ять тих, хто постраждав через Операцію Вісла, і розповізти про неї тим, хто не знав цю трагічну сторінку історії. Ці факти потрібно повторювати і розповсюджувати, поки вони не стануть частиною загального знання для того, щоб (а) отримати належне визнання і відшкодування збитків за скоєні злочини, і (б) запобігти повтору подібних дій.

І важливо, що ми спрямовуємо зусилля багатьма каналами. Потрібно продовжувати опитувати вцілілих після Операції Вісла і записувати їх спогади, поки вони ще з нами. Потрібно продовжувати освічувати українську громаду за допомогою академічних лекцій, проводити та публікувати дослідження, що спонсоруються такими організаціями, як Фундація дослідження Лемківщини, Український вільний університет та Наукове товариство ім. Т. Шевченка. Потрібно створювати матеріали для неукраїнців та англомовних. Потрібно продовжувати політичну пропаганду з допомогою організованих протестів і листів-звернень до Організації Об’єднаних Націй та урядів України та Польщі. Потрібно координувати наші зусилля через Світовий Конгрес українців (UWC) та Світову Федерацію Українських Лемківських Об’єднань (SFULO).

Організація, яку я очолюю, Організація Оборони Лемківщини (відома за українською абревіатурою як ООЛ), робить усе вищезгадане, але одним із наших пріоритетних завдань є підвищення обізнаності наступного покоління про ˮАкцію Віслаˮ. Бо якщо ми цього не зробимо, то всі наші зусилля будуть марними.

На жаль, українці мого покоління і молодші, навіть ті, що мають лемківську спадщину, як правило, не багато знають про Лемківщину. Це тому, що лемки, які серед перших українців іммігрувати в Америку наприкінці 19 і початку 20 століть з тодішньої Австро-Угорщини, старанно намагалися зберегти українську культуру, але в процесі забули своє лемківське коріння. В Америці це були та все ще залишаються постійні зусилля підтримати Україну, тому всі сили та увага були спрямовані на досягнення цієї мети. І з цієї причини лемки асимілювалися в українському суспільстві.

Але тепер, коли Україна стала незалежною демократичною державою, я думаю, ми можемо оспівати її розмаїття, в той же час продовжуючи підтримувати її. Я хочу, щоб молоді лемки розуміли, хто вони, звідки походять і чому вони є частиною української нації. Я хочу, щоб вони знали про переселення 1944-1946 рр. та примусову депортацію Операції “Вісла” в 1947 році, і розуміли, як ці події вписуються в більшу картину історії України. Ми повинні краще навчати унікальній історії регіонів Холмщини, Підляшшя, Надсяння, Бойківщини і Лемківщини (що разом відомі як Закерзоння).

Незважаючи на всі страждання, яких вони зазнали, лемки, разом з іншими депортованими українцями, відіграли незабутню й незамінну роль у розвитку української громади Америки і були членами організаційних комітетів усіх українських церков, національних будинків і братніх організацій Америки, які існують донині, в тому числі українського Національного об’єднання (УНА).

Аналогічно, ті, хто пережив Операцію Вісла та залишився у Європі також постраждали через підтримку українського національного руху, і українська громада також повинна визнавати та поважати їх.

ООЛ провела конкретні заходи з підвищення обізнаності про лемків серед нашої молоді. Наприклад, ми працювали зі Спілкою української молоді в Америці (СУМ) і з різними українськими суботніми школами для того, щоб включити інформацію про Операцію Вісла в їх навчальні плани. Ми підготували навчальні матеріали та лекції, а також узгодили програму інтерв’ю для юних членів СУМ і наших співгромадян, що пережили Операцію Вісла. І ми виклали ці лекції та інтерв’ю онлайн на www.lemko-ool.com.

Меншим з обговорюваних аспектів Акції Вісла є тривала проблема ідентичності, яку вона викликала серед українців Закерзоння. Треба визнати, що в цьому регіоні в 1940-х роках український націоналістичний рух був ще молодим і тілько-но зростав, так що в ньому були ті, хто ідентифікував себе більш як русинів, ніж як українців. Одною з тактик польського комуністичного уряду було демонізувати українців, асоціюючи їх з Української повстанської армії (УПА), яку вони розписували як терористів і бандитів. Це уповільнило природний розвиток українського руху, створивши нове ганебне тавро та напруженість в українському суспільстві, які, на жаль, все ще існують сьогодні.

Насправді, і в Європі і тут, у Північній Америці, є лемки, які сповідують анти-українські погляди і їх голоса дуже гучні. Коріння деяких з цих поглядів русофільне, тоді як інші приєдналися до нещодавно відновленого Карпато-Русинського руху. Я відчуваю, що кращий спосіб боротьби з русинством, це не сперечатися з ним безпосередньо, тому що це його розпалює, а пояснювати позиції українських лемків чітко і позитивно, і дозволити людям робити власні висновки. В даний час ми дозволяємо Карпато-русинам писати нашу історію, і вони малюють нас в ній у негативному світлі. Ми маємо пояснити світу, чому ми, лемки, пов’язуємо себе з українською державою і показати, що ми не “ворог”, як вони стверджують.

Можна запитати, чи досягла успіху Операція Вісла, і я б хотів підвести висновки своїми думками. Як вже зазначалося, негативні наслідки операції були величезні. Втрата майна та землі предків. Фізичні катування, позбавлення волі і вбивства. Примусова асиміляція й ганебне тавро. Всі ці речі спричинили незворотну шкоду, міру якої важко підрахувати й яка й досі відчуваються.

Але я стверджую, що Операція Вісла також мала несподівані наслідки, що спрацювали на користь української національної держави. Жахливі злодіяння, скоєні проти нас, створили покоління активістів, які не стануть мовчати. Крім того, в Західній Польщі були нові економічні та освітні можливості, які дозволили українцям поліпшити своє фінансове та соціальне становище. А в результаті еміграції в інші країни Європи та Північної Америки призвело до створення цілої мережі освічених фахівців з новими фінансовими ресурсами.

Взяти до прикладу мою родину. Мої батьки народилися в Лемківщині, точніше – в селах Ждиня і Смерековець. І обидва вони в кінці кінців емігрували у Сполучені Штати, де закінчили університети – Університет штату Коннектикут і Міський коледж Нью-Йорка, відповідно. І вони народили трьох дітей, які всі закінчили престижні університети і отримали вищу освіту, в тому числі Оберлін коледж і Колумбійський Університет, які закінчила моя сестра, та Гарвард, який закінчів я сам. В результаті, я вважаю, що ми знаходимося в набагато кращому становищі, щоб допомогти побудувати українську націю, ніж якщо б ми ще жили на нашій сімейній фермі в Лемківщині.

Коротше кажучи, незважаючи на всі їхні зусилля, я вірю, що комуністичним урядам СРСР і Польщі не вдалося “вирішити українське питання”. Якщо використовувати аналогію, коли їм вдалося-таки загасити полум’я, необоротно знищивши місцеве українське співтовариство, вони ненавмисно ˮрозкидали жарˮ, який тепер перетворилвся у самостійні вогнища, що тепер більші і ширші, ніж первісне. Як нащадків тих, хто вижив після Операції Вісла, наша робота впевнитися, що нова “Ватра” продовжує яскраво палати.