Лемківська Ватра в Здині (Польщі) вважається найбільшим і найвідомішим фестивалем культури Лемків у всьому світі. Починаючи з 1990 року, цей триденний фестиваль на Лемківщини відзначає культурні традиції лемків сотнею сценічних музичних і театральних вистав, а також виставок, конкурсів та традиційними ремеслами. Лемківська Ватра в Ждині приваблює тисячі гостей і туристів зі всього світу, в тому числі не тільки з Лемківщини та Польщі, але й України, Словаччини, Хорватії, Сербії, Угорщини, Австрії, Канади і США. Брат і сестра Наталія та Марко Лищик, обидва – молоді фахівці, що закінчили Університет Рутгерса і живуть в Бриджуотер, Нью-Джерсі, взяли участь у Лемківській Ватрі в Ждині минулим літом і поділилися враженнями з Марком Гованським, президентом Організації Оборони Лемківщини (OOЛ), який і публікує їх інтервʹю.

Яке ви маєте відношення до Лемківщини (Лемківського регіону)?

Марко: Наші бабусі і дідусі були звідти. Наш дід по батьківській лінії з Пазова, а наша бабуся по батькові – з Липовця, наш дід по материнській лінії – з Захочева, а бабуся по материнській лінії – з Тужанська. Під час Операції Вісла всіх їх переправили жити на північний захід Польщі, поряд з Балтійським морем в район Колобжег-Кошалін.

Наталя: Наша мама народилася в Колобжегу, а тато – в Кошаліні.

Як ви дізналися про Лемківську Ватру і навіщо поїхали?

Наталя: Наша сім’я завжди знала про Лемківську Ватра в Ждині і знала, що це місце, яке ми повинні відвідати. Отже, цього літа ми вирішили це зробити. Ми хотіли подивитися звідки походять наші бабусі і дідусі і відчути все, що наші гори зможуть нам запропонувати.

Марко: Крім того, наша тітка з Польщі їздила туди кілька разів і розповідала нам про Ватру. Я вирішив поїхати тому, що я хотів відвідати батьківщину і відвідати подію, присвячену Лемківськїй культурі.

Як ви туди дісталися і де зупинилися?

Наталя: Коли ми приїхали в Польщу, то провели кілька днів на півночі у Колобжегу, з сім’єю. Потім орендували машину і вирушили у 12-ти годинну подорож на південь. Приїхавши на Лемківщину, ми зупинилися у Команчі, селі що в 15 хвилинах від Лемківської Ватри.

Що ще ви відвідали під час мандрівки?

Наталя: Після вихідних на Лемківській Ватрі, ми відвідали різні села і подивилися, звідки походять мої бабусі і дідусі. Наша перша зупинка була у Липовці, де народилася мати мого батька. Нажаль, там залишилося небагато на що дивитися. Коли сім’ю моєї бабусі змусили виїхати, то спалили усі будинки. Там розташована невеличка інформаційна дошка з картою та історією села. Поки ми стояли і спостерігали порожні землі, один чоловік зупинився, щоб поговорити з нами. Він придбав землю, де колись стояли будинки моєї родини і став дуже цікавитись її історією – настільки цікавитись, що написав книгу (і ми купили три примірники). Після Липовця, ми вирушили в село моєї іншої бабусі, в Турзанськ. Там й досі стоять будинки й живуть люди. Мешканці майже кожного другого будинку були родичами моєї мами. Коли ми зробили коло, щоб знову відвідати родину, то жартома почали звати маму знаменитістю, оскільки сім’я була дуже рада знову побачити маму і зустрітися з нами. Ніхто з родини не знав, що ми приїдемо, але вони були дуже гостинні і привітнї. Провівши там кілька днів, ми попрямували до останнього села – Захочева, будинки якого й досі стоять і в яких й досі мешкають люди. Завдяки кільком літнім сусідам, які вказали нам шлях, ми навіть змогли побачити будинок, де народився батько моєї мами. Разом з іншими відвідувачами села ми зайшли до двох лемківських музеїв.

Марко: Після Ватри ми відвідали музей Лемківської культури в Зиндрановій.

Що вам найбільше сподобалося?

Наталя: Я щиро насолоджувалася кожним аспектом Лемківської Ватри. Це було пережиття, яке я ніколи не забуду. Іноді я відчуваю, що я не можу бути повністю спорідненою всьому українському народу, оскільки мої батьки народилися в Польщі. Однак, я не можу бути частиною усієї польскої культури, тому що я не полячка. На Лемківській Ватрі я відчувала, що я споріднена повністю усьому – стравам, пісням, танцям, тому, як люди говорили. Я просто відчувала себе комфортно, ніби я приїжджаю сюди щороку – це те, що мені сподобалося найбільше у Лемківській Ватрі.

Марко: В цілому, мені сподобалося бути в місці, де я відчував себе по-справжньому вдома і пишаюся тим, що я лемко. Серед конкретних речей, мені дуже сподобалося те, що лемкі співали разом величезну кількість традиційних лемківських пісень з акордеоністом у середині кола.

Що вам найменше сподобалося? Що вас найбільше здивувало?

Наталя: Єдине, що мені не подобалось, це спекотна і волога погода. Більше всього мене здивувало те, наскільки комфортно ми себе відчували і наскільки доброзичливі були люди. І, через дружелюбність, виникали розмови між нами та іншими лемками – деякі з них мали за нами спільних друзів або родичей. Також ми несподівано зустріли кількох друзів, яких вже деякий час не бачили.

Марко: Мене здивувала дошка зі списком людей, яких утримували в концентраційних таборах в Явожно і Талергоф. У списку людей, відправлених до Явожно був мій прадід, який був у свій час “солтисом” (лідером села) Тужанськ.

Ви познайомилися там з однолітками? Як ви спілкувалися? Які у вас склалися враження від них і у них від вас?

Наталя: Ми зустрілися з нашим двоюрідним братом, який з Колобжега, але живе у Вроцлаві. Він був на кемпінгу зі своїми друзями. Ми провели з ними час і спілкувалися польською або українською або англійською мовами. Нашим враження від них, а їх від нас, був взаємний інтерес. Нам було цікаво дізнатися про них і звідки вони приїхали, і навпаки.

Марко: Я зустрівся з Грицем Суханичем, який був церемонімейстером і допомагав керувати Ватрою, і зустрів людей з радіо «Лемко». Ми розмовляли один з одним лемківською мовою. Ми позитивно оцінили один одного, тому що я відчуваю, що ми всі горді бути лемками і цінуємо це, хоча і живемо не на батьківщині наших предків, але хочемо зберегти нашу Лемківську культуру.

Чи були цікаві / смішні історії?

Марко: Мене зацікавило те, що, коли я спілкувався з деякими людьми, ми виявляли, що у нас є спільні друзі, і я зустрів тих, хто жив в Америці. Ватра – це гарний засіб поєднання людей, немає значення чи ви їх вже знаєте, чи вони нові друзі.

Наталя: На вході до Ватри було встановлено величезну карту Лемківщини та її сел. Можна було взяти шпильку та позначити село, звідки ти, або твоя сім’я походить. Мій брат позначив села, звідки наша сім’я. І тоді мій наречений Кайл, який з Англії та був у цій поїздці зі мною, вштрикнув булавку у селище з назвою Ізби. Оскільки мій брат Марко призначив мого нареченого “почесним лемко,” він вирішив, що скаже нібито його сім’я походить з села Ізби. (Прізвище Кайла – Ді, так що Марко сказав йому, що він має бути родичем відомої актриси Сандри Ді, яка походить з Ізб.) Тільки-но Кайл встромив булавку у Ізби – а це була єдина булавка для цього села – до нього підбіг дуже схвильований чоловік, і починав пояснювати, що його родина з Ізб і він ніколи не зустрічав нікого звідти раніше. Кайл, який майже не говорить української та польскою, стояв, усміхаючись, а очами шукав допомоги моєї або мого брата. Марко підійшов, щоб пояснити Кайлу чому цей чоловік такий схвильований. І, щоб не розчарувати чоловіка з Ізб, Марко сказав, що прабабуся Кайла була з Ізб.

Ви б відвідали Ватру ще раз і рекомендували б іншим?

Наталя: Я хотіла би повернутися туда як можна швидше! Все від їжі, атмосфери, продавців, історії – до співів і танців було чудовим.

Марко: Я точно повернуся. Мені потрібно повернутися протягом найближчих двох років. Я рекомендую Ватру іншим, особливо лемкам. Це важливо для збереження нашої культури.

Як ця поїздка вплинула на вашу особистість як лемків і становлення до лемків?

Наталя: Ця подорож зміцнила мою особистість як лемка і зміцнила мою думку про те, наскільки сильним, єдиним та маючим свою глубоку культуру є народ лемків.

Марко: Вона змусила мене пишатися тим, що я лемко. Вона надала мені натхнення тим, що лемки відроджують свою культуру в Польщі і мені хочеться зробити те ж саме тут, в Америці.

* * *

Щоб отримати додаткову інформацію читачі можуть відвідати сайт Лемківської Ватра www.watrazdynia.pl або сайт OOL www.lemko-ool.com.