3^–4^– липня 2010 року у Елленвілі (Нью-Йорк) відбулася десята^, ювілейна, Лемківська Ватра. З’їхалися представники декількох поколінь лемків із Сполучених Штатів Америки, України, Польщі та Канади. Зібрала їх туга за рідною землею, потреба ще й ще раз оповити серце рідними наспівами, віддати тіло магії танку, необхідність передати скарб традицій тим, хто постане на охорону лемківських культурних надбань завтра і далі. Без нічиєї вказівки «зверху», ведені тільки внутрішнім почуттям приналежності до єдиного народу, українці запалюють Лемківські Ватри у різних країнах світу, зузорюючи їх майже ідентичною для всіх Ватр сюжетною канвою. Ось і тут, у Еленвілі, сценарій був виписаний серцем.

Офіційне відкриття свята призначене на суботу, на п’яту годину вечора. Привітати гостей і учасників на сцену піднімаються організаційний референт Крайової Управи, староста Ватри, Василь Гаргай; представник світової федерації українсько-лемківських об’єднань Зенко Войтович; голова Крайової Управи Організації Оборони Лемківщини Зенко Галькович; Голова Фундації Дослідження Лемківщини Стефан Гованський; менеджер Оселі Спілки Української Молоді Андрій Стасів та голови відділів ООЛ.

Василь Гаргай говорить про лемків, які співом будили гори, про їхню залюбленість у Карпати, про 1947 рік, у який за сатанинською волею сатанинського уряду лемківські родини змушені були спакувати життя декількох поколінь у один возик і повезти його, запрягшись журбою, у світи. Про колисанки і казки, що ними боронили лемківську автотентичність у часи, коли єдиним оберегом була молитва і свята віра у незнищенність української сутності душі.

Про Ватру, яка завжди зігрівала серце і тіло лемка.

Кращі з активістів, довголітні члени ООЛ Микола Кулик, Іван Дорожицький та Петро Гресь дають життя яскравому полум’ю. На сцену запрошується хор церкви святого Миколая з Пасейку і у надвечір’я лине гімн лемків «Гори наші, гори». Співає хор, співають старійшини лемків, попід небо піднімається велична пісня, сповіщаючи про Лемківську Ватру на американській землі. Свято розпочалося.

А потім був концерт Концертну програму провадили Галина Семеняк та Михайло Гучко

На початку п. Зенон Войтович у рифмованому монолозі з гумором оповів про будні життя лемківської громади. А потім почали свої виступи артисти. Організатори постарались якнайбільше урізноманітнити програму, щоб вона була несхожа на попередні. Запрошували здебільшого нових учасників. З постійних були сестрички Надійка та Наталя Павлишини. Вони залишаються незмінно вірні лемківському репертуару. З Лемківською Ватрою у сестричок співпала ще одна знаменна подія. Нещодавно сам папа римський Бенедикт ХVI нагородив юних співачок з нагоди десятиріччя їхньої концертної діяльності Почесною Грамотою. Такої високої честі удостоюється далеко не кожен митець за довгі десятиріччя творчої діяльності. Публіка оплесками гаряче привітала дівчаток з високою нагородою.

Вразила всіх високою виконавчою майстерністю Інеса. У тендітності, тонкому стані читалася якась вишукана спорідненість скрипальки і і її інструменту. В руках Інеси скрипка видавалася живою істотою, яка складала гімн життю і почуттям, співала осанну красі Еленвілю, довірливо виливала жагу спраглої за коханням душі.

Захопленими оплесками глядачі заслужено нагородили заслуженого артиста України Олега Чмиря, оперну співачку Анну Бачинську та її ученицю Анну Сміт.

Тепло сприйняла аудиторія лемківські пісні, які з таким натхненням виконував гурт родини Хомиків.

Непересічними у творчому доробку продемонстрували себе танцювальні гурти «Мрія» з Пасейку та «Золотий промінь» з Конектикуту, співачка Надя Кобеляк з Канади, гармоніст Михайло Платош з Конектикуту та інші.

Зачарував публіку ансамбль «Барвінок». Високим професіоналізмом виконання танцю гурт завдячує своєму керівнику – Григорію Момоту. Скільки себе пам’ятає – Григорій танцював. Коли йому ледве виповнилося 6 років, спеціальна комісія, яка шукала обдарованих діток, рекомендувала його в числі трьох найталановитіших з Тернопільскої області для навчання в спеціалізованій хеографічній школі-інтернаті в Києві. Там Григорій розпочав опановувати мистецтво танцю. А потім було хореографічне училище, інститут, робота в ансамблі Вірського. Вигравши грін-карту, вирішив переїхати в США. Але й тут бачить себе тільки у поєднанні з танцем. Любить дітей і поважає їх. Недарма про нього з вдячністю і захопленням розказують батьки вихованців і самі танцюристи. Григорій робить постановку танцю, враховуючи природні дані і професійний рівень кожного в колективі – і новачка, і того, хто зростав разом з ансамблем. Григорій впевнений – безталанних дітей нема. І доводить це високою майстерністю своїх вихованців.

Танцювальні колективи і співаки змінювали один одного. Концерт тривав декілька годин, а потім музики покликали всіх до танців. Забава привабила і молодих, і старших. Розходилися далеко за північ. Але ніхто не проспав вранішньої Служби Божої.

Про Службу Божу

В неділю зранку о 10-й годині біля Лемківської каплиці зібралися гості і учасники. Понад 100 дітей з літнього табору СУМу виструнчилися в почесній варті, щоб вшанувати память Героїв України, які полягли за її визволення. Преосвященний Владика Павло Хомницький відслужив Архиєрейську Святу Літургію і панихиду за загиблими і замордованими героями. Супроводжував Службу хор парафії святого Миколая з Пасейку. Під відспів гімнів України і Сполучених Штатів були підняті прапори обох держав, а після цього покладені вінки до пам’ятників героям.

З короткими, але місткими промовами виступили Президент СКУДО Аскольд Лозинський, представники Організації Оборони Чотирьох Свобід Михайло Кузюпа та Іван Буртик. Емоційно відтінили подію міні-спектаклі вихованців СУМу, які відобразили у своїх виступах героїку минулих днів.

Свято продовжилось

Цілоденно грала музика. Завдячуючи гуртам «Черемош», «Галичани», «Обереги», «Відлуння» та «Удич» танцювати можна було з п’ятниці по неділю і вдень, і ввечері, і в приміщенні, і на вулиці.

Організатори свята подбали про все. Відпочивали – як кому забажалося. Хто купався в басейні, хто випробовував міць м’язів і витримку на спортивному майданчику, хто задовольняв цікавість переглядом мистецьких виставок чи участю у атракціонах, хто просто відпочивав на ліжничках чи розкладаних стільчиках у тіні розлогих дерев. У будках можна було купити сувеніри, книги, вишиванки, інші товари з українською символікою. А що вже українського частування – то вистачало всім і на всі смаки. Це постаралися активісти ООЛ з Пасейку, Нью-Йорку, Ірвінгтону та інших відділів.

І ще й в неділю гості згадували про печених поросят. Жалкували, що так швидко те частування закінчилося. Хоч і запекли їх цього року аж трійко. Мабуть, на наступний рік прийдеться запекти четверо.

Співали, сміялися, заводили нові знайомства. Звернуло на себе увагу наступне. Діти, для яких українська вже стала іноземною, теж співали лемківських пісень, комбінуючи на своє сприйняття англійську й українську. Було видно, пишалися Україною і своїм походженням.

Про незнищенність української духовної сутності

Єднання у таких заходах – не просто вияв творчого запалу окремих ентузіастів. Це генетично закладена потреба збереження надбань тисячолітньої культури. Де б не поселялися лемки – всюди мандрувала з ними їхня обрядовість і, як її невід’ємна складова, ватра. Так було і 200, і 100 років тому, так є і зараз. Бо якби було інакше, заради чого іншого ясніли б полум’ям любові до рідного краю Лемківські Ватри не тільки в Україні, а й у Польщі, Словаччині, Хорватії, Канаді, Аргентині, і тут, у Сполучених Штатах. От і сьогодні зібралися, щоб підтвердити собі і всьому світову власну етнічну спроможність і самодостатність.
Роз’їжджаючись, гості з вдячністю згадували господарів свята – Організацію Оборони Лемківщини в Америці й Оселю Спілки Української Молоді та спонсорів, за допомоги яких змогла відбутися Лемківська Ватра – Українські кредитові спілки «Самопоміч» в Нью-Йорку, Пассейку та Ірвінгтоні.

– Надія Бурмака, публікація в тижневику “Міст”