Народився 19 лютого 1925р.в Янківцяк, повіту Лісько, на Лемківщині, Батьки – Іван Уздейчик (1892-1985) та Катерина (з дому Адам’як, 1982-1979), в сім’ї було семеро дітей, а Володя – один з близнюків Ходив до “школи повшехної” в Лісько з 1932 р. З 1939 мав би іти до гімназії, але большевики її закрили. В 1941 прийшли німці і Володю, якому лиш сповнилось 16, забрали на роботу до Німеччини, а за рік – його брата-близнюка, якого він зміг побачити лиш через 25 років. Каторжно працюючи в Вестфалії до 1943, утікав до Баварії, та його піймали і переживши 2 місяці концтабору в Мозаху, наступні 6 років працював на фабриці амуніції.

З кінця війни побував у 6-х таборах DPI до 1950р. Там почав займатися балетом, і через 3 роки його балетмейстер (бувший царський полковник) уже готував групу до виїзду в США, але не склалося…Знов – балетна школа пані Годльовської в Мюнхені, і в -1950-му еміграція до США через запрошення товариша.

У 1952 Володимир одружується на Марії (з дому – Дорошинцева, 1938 р.н.), що подарувала йому сина Романа у 1957 р., та доньок Дарку (1960) та Оксану (1966) р.н.

По приїзді до Америки Володимир спочатку тяжко гарував в кухні готелю на митті посуду, згодом на кількох машинних фабриках в Нью Джерсі та Маунт Вернон, а з 1965 – на Precision Valve Corporation, звідки і пішов на емеритуру через 25 довгих років.

З 1965 року Володимир Уздейчук – один з найактивніших членів 2-го відділу ООЛ в Йонкерсі, а також в багатьох інших Українських організаціях. На протязі 25 років безоплатно навчав дітей СУМу та Української Семінарії в Стемфорді українським танцям, залишаїться довголітнім патроном та вболівальником української футбольної команди “Крилаті” в Йонкерсі.