Skip to content Skip to sidebar Skip to footer

75 років діяльності 1-го Відділу ООЛ в Нью-Йорку

Сидять (зліва направо): Пшибило Марія, Михальцьо Надя, Пилип Анна, Полянська Ірена, Гнатишин Текля, Тиханська Анна, Рябокін Надя, Войтович Анна. Стоять (зліва направо): Попелястий Орест, Кудлик Василь, Хрін Адам, Вітюк Мирон, Панчак Василь, Шегда Іван, Завада Іван, Пшибило Стефан, Павелчак Теодор, Павлишин Ігор, Барна Стефан, Михальцьо Іван, Голова Відділу​ – Хомик Михайло, Павлишин Віра. Фото 26 січня 2013р.​

День 3 жовтня 1933 року став пам’ятним днем в житті вихідців з Лемківщини. Цього дня на 13-ій Вулиці, під номером 13 в Нью-Йорку засновано Центральний Комітет Допомоги Лемківщині. В склад його управи увійшли: Олекса Роман – голова, Михайло Журат – секретар, Теодор Копка – фінансовий секретар, Семен Базар – скарбник. Членами управи стали Михайло Цапік, Михайло Мельник, Стефан Мельник, Іван Мадей, Іван Роман, Іван Чайка, Василь Карбовник, Іван Ринго, Григорій Кен, Теодор Чех, Олекса Борняк, Стефан Цалинський і Теодор Кожанський. Головне завдання Центрального Комітету це збірка грошей на допомогу Лемківщині.

Після двохрічної праці Центральний Комітет скликав перший з’їзд, прийняв назву Організація Оборони Лемківщини (ООЛ), а відтак Центральний Комітет став 1-им Відділом ООЛ в Нью-Йорку.

Перший Відділ ООЛ, як і ціла Організація Оборони Лемківщини , розгорнув і вів велику працю, щоб зібрати кошти, які висилались до Львова до наших видавництв, які висилали на села Лемківщини газети, журнали для молоді та книжки, закладали читальні «Просвіти».

Праця велась успішно в 1-му Відділі та в цілій організації аж до вибуху Другої світової війни. У той час через війну та інші обставини 1-ий Відділ та організація в цілому припинили свою діяльність.

По Другій світовій війні, у 50-их роках, з прибуттям нової хвилі еміграції, переважно з німецьких таборів, як згадував у своїх споминах довголітній член ООЛ Корнило Баб’як, відразу зародилась думка про відновлення діяльності. Організатором та безпосереднім ініціятором був д-р Юліян Налесник.

Весною 1953 року він скликав засідання, яке відбулоса у помешканні Корнили Баб’яка при 318 6-та Авеню в Нью-Йорку. На цьому засіданні створено ініціятивний комітет з метою скликання зборів, на яких мала бути вибрана Управа.

Комітет очолив д-р Юліян Налесник і в короткому часі скликав збори 1-го Відділу ООЛ в Нью-Йорку. Збори відбулися у домівці при Авеню А. На тих зборах було вибрано Управу, до якої увійшли: Юліян Налесник – голова, проф. Іван Свіртнянський – секретар, Корнило Баб’як – заступник голови.

На зборах були присутні Петро Дембіцкий, Дмитро Хорват, Іван Олексів, Антон Грицко, Іван Стапай і Іван Неілко. З днем покликання Управи 1-ий Відділ відновив свою діяльність, яку з успіхом веде до сьогодні.

В 50-60 роках наші люди в Польщі опинились в тяжкій економічній скруті і звертались до нас в США про матеріяльну допомогу. Тому наша Організація в цілості, як і 1-ий Відділ ООЛ, засередили свою діяльність на допомозі, щоб хоча в малому розмірі допомогти українцям на Лемківщині.

Щоб роздобути гроші, проводили збірки серед української громади, влаштовували забави.

В 50-х роках, коли 1-ий Відділ відновив свою діяльність, в ньому гуртувались здебільшого нові члени, які щойно приїхали з таборів у Німеччині. В тих роках ставало питання чи відновлювати діяльність багатьох інших українських організацій. На жаль, наша Організація як і відділ не знаходили в тих роках підтримки серед української громади в загальному. Багато наших земляків також були проти окремої організації. Причиною такого стану була мала поінформованість певної категорії з проблемами, які виникали на Лемківських теренах. Час показав, що діяльність відділу, як і організації в цілому, була необхідна.

Від часу свого відновлення у 1959 році, 1-ий Відділ очолювали: :

1959-1961
Василь Скомський – голова
проф. Іван Сквіртнянський – секретар

1961-1963
Стефан Барна –голова
Корнило Баб’як – секретар

1963-1965
Михайло Кавчак –голова
Петро Гарайда – секретар

1965-1967
Петро Гарайда – голова
Василь Скомський – секретар

1967-1969
Антін Евін – голова
Василь Скомський – секретар
Стефан Барна – секретар 1968 р.

1969-1970
Іван Олексів – голова
Стефан Барна – секретар

1970-1973
Михайло Кaвчак – голова
Стефан Барна – секретар

1973-1975
Дмитро Барна – голова
Петро Гарайда – секретар

1975-1978
Василь Скомський – голова
Петро Гарайда – секретар

1978-1980
Михайло Кавчак – голова
Петро Гарайда – секретар

1978-1980
Михайло Кавчак – голова
Петро Гарайда – секретар

1980-1982
Петро Гарайда – голова
Корнило Баб’як – секретар

1982-1984
Василь Скомський – голова
Стефан Барна – секретар

1984-1988
Теодор Малиняк – голова
Зенко Войтович – секретар
Василь Панчак – секретар

1988-2002
Теодор Малиняк – голова
Анна Войтович – секретар
Василь Панчак – секретар

2002-2010
Іван Завада – голова
Василь Панчак –секретар
Орест Попелястий – секретар від 2003 р.

2010-
Михайло Хомик- голова
Орест Попелястий –секретар

Від 1959 року до Відділу належало від 50 до 80 членів. За ці роки діяльності відійшли у вічність добрий десяток здібних і працьовитих людей таких як д-р. Юліан Налесник, Іван Сквіртнянський, Іван Олексі, Петро Щерба, Михайло Пужик, Марія і Михайло Кавчаки, Василь Токарський, Теодор Гавран, Дмитро Барна, Ілько Барняк, Осип Ціхоцький, та інші.

Їхню працю продовжували: Я. Падох, В. Скомський, К. Баб’як, М. Баб’як, В. Баб’як, І. Неілко, В. Токарський, П. Гарайда, С. Барна, Д. Барна, П. Дембіцький, А. Евін, Г. Урбан, А. Грицько, С. Сандович, П. Патрiяк, І. Кадиляк, М. Мицьо, М. Грицковян, І. Ділай, Т. Гавран, І. Михальцьо, П. Божневич, П. Мельник, П. Граничний, Б. Гаргай, та інші.

Активну участь у діяльності 1-го Відділу брали наші членкині: М. Кавчак, Г. Скомська, Е. Гарайда, п. Барна, п. Дембіцька, М. Неілко, Н. Михальцьо, п. Кадиляк, п. Евін.

Члени 1-го Відділу походили зі всіх повітів Лемківщини, але були і члени, які походили з інших земель України, які були прихильниками нашої організації.

Праця Відділу починаючи від 1959 року велась і дальше ведеться згідно зі статутом, на демократичних засадах. Справи і задуми вирішуються на звичайних зборах. Управа, яка вибирається кожного року, координує і виконує працю схвалену членами.

За період з 1959 до 1983 року відбулось 137 засідань, 86 забав які були багатолюдними, по 200-300 осіб. Відділ здобував прибуток, котрим міг нести допомогу нашим землякам на Лемківщині та в Україні. Надавали допомогу студентам семінарії, харитативній службі в Мюнхені, на ремонт церков, на видання книжок з історії Лемківщини, художнім і творчим колективам.

Перший Відділ в Нью-Йорку бере участь у житті нашого міста, має свого представника в УККА, організовує академії з приводу «Акції Вісла», брав активну участь у демонстраціях в обороні українських політв’язнів. Члени нашого відділу входять до КУ ООЛ, а також співпрацювали з Українським науковим інститутом при Гарварді та з його дирекцією з ціллю написання та видання історичного збірника у двох томах «Лемківщина» який вийшов у світ у 1988 році в серії Записок Наукового Товариства ім. Шевченка. Кошти видання, які становили майже 40 тис. дол. були повністю покриті відділом. 1-ий Відділ також частинно спонсорував перевидання в Україні повісті Марії Остромири «Лемківщина в огні».

З важливіших подій які мали місце у 75 роках діяльності відділу слід згадати ювілейний бенкет з нагоди 40-ліття відділу, який відбувся 27-го вересня 1975 року в Нью-Йорку. Тогдішній голова відділу Василь Скомський у своєму вступному слові скaзав: “Ждуть нашу дорогу, незабутнью Лемківщину кращі часи в нерозривній єдності з цілою, вільною соборною Україною.” Як бачимо його слова вполовині сповнились. Україна — незалежна держава.

Жиймо в надії, що Лемківщина дочекається кращих часів.

Друга з важливіших подій у 1-му Відділі, це посвячення відділового прапора, яке відбулося 19-го жовтня 1991 року в церкві Св. Юра в Нью-Йорку, при участі прапорів інших відділів ООЛ, громадських організацій, делегатів і запрошених гостей.

Приймаючи посвячений прапор з рук хресних батьків Еви Гарайди і Михайла Волошина, довголітній голова Відділу і господар свята Теодор Малиняк коротко але зворушливо сказав: Цей прапор забов’язує нас до ще більшого зусилля та праці для вільної України і нашої рідної Лемківщини.

Варто зазначити, що тільки на початку 90-их років було виділено допомогу на центр культури Лемків в Ждині, на будову церкви в Мокрому, на підтримку тижневика «Наше слово», на ремонт церкви в Гираві, на журнал «Лемківщина», на «Дітей Чорнобиля», літопис УПА, на будову Лемківської церкви в Шевченківському Гаю, на Лемківський музей у Львові тощо.

1991 рік – розвал Радянського Союзу. До США кожен рік приїздить на постійне проживання чимало людей з України, в тому числі і вихідців з лемківських родин. На сьогоднішній день у відділі числиться 31 особа. Активно і фінансово підтримуємо часопис «Лемківщина», беремо активну участь у «Лемківських Ватрах». 5-го травня 2012 року в Нью-Йорку була дуже успішно проведена Академія з приводу відзначення 65-ліття «Акції Вісла».

Наша організація громадська. Свою діяльність ведемо у суспільно-культурній сфері. Як раніш так і зараз допомагаємо нашим мистецьким колективам, допомагаємо видавати журнал «Лемківщина» та книжки, підтримуємо Фундацію Дослідження Лемківщини, підтримуємо наших братів та сестер на Лемківщині та в Україні.

З 1971 по 2012 рік наш відділ надав значні допомоги: на пресовий фонд журналу «Лемківщина», на церкву в с. Вільхівці, на церкву в с. Котань, на церкву в с. Команчі, на церкву в с. Полонна, на школу СУМ в Нью-Йорку і багато- багато іншим. Ось такі плоди нашої праці.

Працю, яку зробив 1-ий Відділ від часу заснування до Другої світової війни, і після відновлення його діяльності до сьогоднішнього дня, була багатосторонньою та принесла користь і фінансову підтримку українцям по всьому світі.

Leave a comment