Лука Дмитрович Біганич відомий в ділянці скульптури. Із захованого серед лемківських гір села Волосате, Ліського повіту, де він народився, пішки добрався до Перемишля, щоб продовжувати науку в середній школі. Та цього не вистачало. У 1955 році він, як переселенець 1945 року в Україну, вже випускник скульптурного факультету Львівського інституту прикладного і декоративного мистецтва. Ставши зрілим майстром скульптури Лука Біганич створює, переважно, жіночі портрети. Він же ж автор таких скульптур: “Леся Українка”, білий мармур, 1959, що тепер находиться в Київському літературно-меморіальному музеї поетеси; “Марія Заньковецька”, штучний червоний граніт, 1962, встановлений у Львівському театрі її імені; “Соломія Крушельницька в ролі Аїди”, штучний граніт, 1966; “Соломія Крушельницька”, камінь, 1967; “Солістка Львівської опери ім. І. Франка Людмила Божко”, “Ольга Кобилянська”-портрет письменниці, який стоїть перед театром у Чернівцях; “Уляна Кравченко”, граніт, 1971. Всі повище згадані скульптурні твори виконані майстром гладкої поверхні, що так вдало зображують схожість портретованих жінок. В них зображено їхню вродливість і граціозність. В багатьох інших працях скульптора бачимо зацікавлення постаттями українських історичних осіб. Їм він присвятив твори під такими назвами: “Богдан Хмельницький”, “Руський богатир”, “Володимир Гнатюк”, “Володимир Гжиицький”, “Слов’янський першодрукар-лемко Святопол Фіола” й “Індіра Ґанді”. До 100-річчя з дня смерті Т. Шевченка Біганич створив прекрасну копмпозицію “Нічого кращого немає, як тая мати молода…”. З-під його долота народились ще й такі твори: “Скрипалька”, “Боян”, “Портрет лікаря”, “Українська баркарала”, “Пальма миру” та інші. Він автор надгробних пам’ятників на Личаківському цвинтарі у Львові, зокрема, М. Онишкевичу і Л. Грому. Помер славний скульптор 26 вересня 1995 року і похований на вищезгаданому кладовищі у секції поля номер 69.
