Республіка», якої не було
У нас залишається 2 роки до 100-ї річниці від того, як у селі Флоринці виник адміністративний орган під російською назвою Начальний Совєт Лемковщины (укр. Верховна Рада Лемківщини). Згідно з планом його творців, він мав управляти Лемківщиною як частиною Російської імперії. Для багатьох читачів ця інформація буде несподіванкою, тому варто придивитися до нинішніх інтерпретацій політичних подій, що відбувалися в околиці та в селі Флоринці 5 грудня 1918 р. Це прикрий фраґмент історії України, але й позитивна частина політичної традиції карпаторусин-ської (офіційно: лемківської) організації – Товариства «Руска бурса» в Горлицях. Першорядну вагу в цьому контексті має й те, що нині з великою силою дала про себе знати російська політика у формі втручання в реґіони, віддалені від самої Росії, напр., Придністров’я. Ця політика може шукати для себе історичного ґрунту також на Лемківщині.
Викладом історичних подій зайнявся 1997 р. карпаторусинський історик Богдан Горбаль у книжці «Політична діяльність лемків на Лемківщині 1918–1921». Його проросійську позицію видно вже з того: 1915 р. «Разом з поверненням австрійської влади [на Лемківщину – Б.Г.] заново почалися переслідування, зокрема тих, хто з симпатією вітав росіян та помагав їм» (с. 37). На його погляд, мало бути навпаки…
Руські греко-католицькі священики російської/русскої орієнтації на чолі з о. Михайлом Качмарчиком з Чорного ще до акту у Флоринці збирали вірних та робили їх заручниками власних політичних заяв. У цьому контексті в Горбалевій книжці є одна проблема, якої автор не хотів побачити: у Флоринці 5 грудня 1918 р. проросійські священики схвалили створення російської державної адміністрації. Невипадково для цілості цих заходів Б. Горбаль тільки раз ужив назву «Русская Народная Республіка» (с. 44), тобто Російська Народна Республіка, і не вживав назви «Руська Народна Республіка Лемків», а тимчасом саме ця остання – хоч це фікція – нині широко побутує в літературі.
На чолі російської адміністрації стояла управа чи «уряд» під назвою Начальний совєт Лемковщины. Її повітові відділи мали назву «уізна русская рада» або «русская рада уізда» такого-то (с. 40–41). Це російська мова, а не лемківська бесіда. З огляду на наявність російської адміністрації члени «уряду» заявили про те, що європейські держави на Мировій конференції в Парижі 1919 р. повинні визнати Лемківщину частиною Російської імперії (с. 44).
Б. Горбаль усе-таки не написав, що греко-католицькі священики, хоч і патріоти Росії, то не сміли створити якраз того, що їм нині приписують за заслугу: т.зв. республіки. Вони навіть не наблизилися до чогось окремого від Росії. Адже це була б таки якась політична форма інша, ніж російська держава. А російський уряд міг би це прийняти за сепаратизм. І тому вибрали дуже практичний і прямий шлях – створили адміністрацію російської держави. Таким способом вони кілька місяців прожили у своїй… Російській імперії. Польська влада не визнавала Росії під Краковом, а її творців узяла під суд.
Небезпечна спадщина
Ніхто сьогодні прямо не називає цього епізоду своїм іменем. Як карпаторусинські, так польські й українські автори не визнають створення російської адміністрації на Лемківщині, натомість пишуть про Руську/Руску Народну Республіку Лемків. Росія десь пропала.
Найбільше приховують російську складову акту 5 грудня 1918 р. ті, хто визнає себе його спадкоємцем. І так, 1988 р. в «Бесіді» пізніший карпаторусин, згаданий уже Б. Горбаль сам взявся до державотворення і створив лиш собі знану «Лемківску Народну Республику». Кілька років пізніше в «Енциклопедії історії та культури карпатських русинів» за ред. Павла-Роберта Маґочого (2002) той же Горбаль винайшов наступну «республіку» та обмежив її до одного села: Лемківську Республіку Флоринки («Енциклопедія…», с. 401). Усіх перевершив карпаторусин Северіян Косовський у «Лемківскому річнику 2015», де він в одній статті прокламував аж дві «республіки»: «Лемківску Народну Республику Лемків» та «Руску Народну Республику Лемків».
Я не знаю, хто був винахідником усіх цих «республік». Слід ясно сказати, що ніякої Флоринської республіки чи Руської/Рускої Народної Республіки Лемків ніколи не було, усі ці назви – вигадка. Метою нових назв є замаскувати антилемківський російський зміст флоринських зборів 5 грудня 1918 р. Однак у своїх виданнях нинішні карпаторусини з Товариства «Руска бурса» (часом і Стоваришення лемків) не звертають уваги на історичні факти. Якби навіть справді існувала така республіка, то відповідно до історичних документів, вона мала б називатися Російська Народна Республіка…
А де лемки?
У назвах організаційних підрозділів російської адміністрації Лемківщини 1918 р. ні разу не появилося слово «лемки». Це був результат ставлення керівництва Начального Совєта Лемковщины до руснаків/лемків на Лемківщині: для них лемків/руснаків не було, а були росіяни. Лемки/руснаки були для них примітивною масою, яку можна було переганяти в різні сторони світу. Без обмежень, без ганьби, без відповідальності. Колись «лемків» можна було забути, а нині можна їх ставити на перше місце у видуманій фіктивній «республіці». Для карпаторусинів лемки – це тільки об’єкт маніпуляції.
Якщо історики П.-Р. Маґочий, Б. Горбаль чи автори з кола «Рускої бурси» в Горлицях не соромляться власної історії, то повинні мати відвагу признатися перед нами до того, що:
- ніколи не було Руської/Рускої Народної Республіки Лемків;
- у Флоринці 1918 р. створено російську адміністрацію, яка хотіла міжнародного визнання цього факту шляхом приєднання Лемківщини до Росії;
- у назвах підрозділів цієї адміністрації не було слова «лемки», тому що:
- Начальний Совєт Лемковщины вважав лемків росіянами, громадянами російської держави.
Замість маніпулювати назвами і лемками карпаторусинам треба взяти на себе відповідальність за те, яку історію та політику приписують нині лемкам і Лемківщині.
Росія на Лемківщині і ми
Начальний Совєт Лемковщины був частиною політичного проекту приєднання Лемківщини до Росії. Його творці не зважали ні на що й виступили проти руснаків/лемків, тому що дбали тільки про своє місце у своїй Росії. Вони не знали й не хотіли знати руснаків, а бачили в них росіян, руССкіх.
Сьогодні російську адміністрацію Начального Совєта Лемковщины під виглядом видуманої «Руской Народной Республики Лемків» вважає за свою Товариство «Руска бурса» в Горлицях. Творці та керівництво цього товариства ніби не знають, скільки людської крові забрала з Лемківщини орієнтація на Росію. «Руска бурса» не хоче власним членам критично пояснити минулого, а навпаки – вона своїм членам приписує це минуле як їх власне. Ідеологічно залежне від дуже небезпечного політичного проекту з 1918 р. керівництво «Рускої бурси» нині легковажить те, як це може вплинути на руснаків/лемків/українців та поляків на Лемківщині, просто на нас. Адже лише фанатик може не бачити того, що Росія нині повернулася до своєї великодержавної стратегії. Її наслідки для нас можуть бути страшні.
Керівництво «Рускої бурси» та деякі члени керівництва Стоваришення лемків достатньо освічене, щоб відрізнити власну руськість і руССкість, але вони не хочуть відрізняти. Між іншим, вони цинічно втягають у свій небезпечний варіант історії Лемківщини православних вірних і священство, хоч колись про ту «республіку» не згадували навіть такі газети, як «Православная Русь» у Словаччині чи «Правда» у США (як колись можуть почуватися православні, якщо в якусь хвилину найпростіша твереза людина скаже: у концентраційному таборі в Талергофі сиділи майже виключно греко-католики, а Начальний Совєт Лемковщины створили греко-католицькі священики). На мою думку, така фальшива історія нікому не потрібна. Отож, якщо реальне добро і спокій лемків на Лемківщині не рахується, то що ж тоді рахується?
Опубліковано в «Наше слово» 22 Грудня 2016 р.
Джерело: http://www.nasze-slowo.pl/jak-1918-roku-lemkivshhina-stala-chastinoju-ro/