У суботу, 2 листопада, ми взяли участь у святкуванні 125-річчя Українського Народного Союзу (УНС) в Моррістауні, штат Нью-Джерсі, – прекрасно організованому заході, який став не тільки нагадуванням про те, як ця організація почалася з лемків, а й про важливість продовження збереження історії нашої громади.
Як було зазначено в подієвій “афіші” 10 братств з активами в 220 доларів зібралися в Шамокіні, штат Пенсільванія, та засновували 22 лютого 1894 року Російський народний союз. В травні відбувся їх перший з’їзд, на якому хор співав український гімн “Ще не вмерла Україна.” Згідно записів, серед засновників Союзу були її перший президент Теодор Толпаш і другий президент Джон Ґлова, які були лемками з сіл Лабова і Завадка Римановська, відповідно. Дмитро Капітула, лемко з села Святкова Велика, займав пост президента, коли в 1914 році організація, що все більше ідентифікувала себе як українська, змінила свою назву на Український Народний союз.
На святкуванні ювілею УНС заснування Союзу було вшановано участю співачки Христини Соловій, лемко-українки, яка співала в хорі ʹЛемковинаˮ у Львові та прославилася в українській версії телешоу “The Voice” – “Голос країни”. Коли пані Соловій виконала традиційну народну лемківську пісню “Гамерицький край”, вона відзначила надію, яку багато іммігрантів відчували, приїжджаючи до Сполучених Штатів. Виконуючи народну лемківську пісню “Під облачком”, вона підкреслила необхідність поєднання різних лемківських поколінь .
Поєднання різних поколінь – це саме те, що зробило святкування 125-річчя УНС: нагадавши нам про зв’язок з тими лемками, які приїхали працювати у вугільні шахти Пенсільвані в кінці 1800-х років, і тими лемками, які допомогли побудувати українські організації, церкви, хори і т.і. у 20-му столітті, і тими лемками, хто зараз розсіяний по всій Україні, Польщі, США та іншим країнам світу.
Саме ідеали надії і зв’язку, яких торкнулась пані Соловій, ми намагаємося відстоювати на наших нинішніх засадах у виконавчому комітеті Організації оборони Лемківщини (ООЛ). Як нам підтримувати зв’язок з лемками різного віку по всій території Сполучених Штатів і світу, щоб зміцнювати нашу спільноту і ділитися інформацією? Як нашим членам, прихильникам і колегам-лемкам працювати разом в позитивному ключі, щоб просувати проблеми лемків і знаходити порозуміння, а не вчепляться один в одного, коли ми не маємо згоди?
Нажаль, пошук по сторінках Facebook, пов’язаних з лемками/русинами/українцями, швидко приведе до ворожих коментарів від конкретних осіб, коли термін “українець” використовується у зв’язку з лемками або русинами. З іншого боку, ці люди обілятимуть історію, щоб зігнорувати почуття існувавшої української ідентичності. Дискусії засновників УНС в Facebook – це лише один приклад: членів Російського народного союзу називатимуть першими русинськими лідерами в Сполучених Штатах, але той факт, що багато хто з них мав українську ідентичність, яка спонукала їх до зміни назв своїх організацій і церков з русинської/російської на українську мову, буде опущено.
Тому ми підтримуємо та заохочуємо підтримати цьогорічну кампанію УНС щодо збереження її архівних матеріалів та майбутнього її давніх видань “Свобода” та “Український тижневик” через фонд пожертв видавництва УНС. Крім того, враховуючи історичний зв’язок УНА з лемками, ми радо вітаємо можливість співпрацювати з УНС та з іншими організаціями у сфері документування історії та інформації лемків. Ми сподіваємося таким чином працювати зі спільнотою, щоб сприяти справедливому та інформативному спілкуванню про українських лемків у Сполучених Штатах та інших країнах.
Марко Гованський – Голова Організації Оборони Лемківщини, Діана Гованська-Рейлі – прес-секретар Організації.
Опубліковано в “UkrainianbWeekly” 15 листопада 2019 року
Джерело: http://www.ukrweekly.com/uwwp/hope-in-the-hamerytsky-krai/
