Музей ООЛ
Деякі батьки будують для своїх доньок лялькові будинки. Іван Гоньчак побудував для своєї доньки модель лемківської церкви.
Гоньчак, який народився в лемківському селі Бортне в 1923р. та був забраний на роботу до Німеччини в 1942р., іммігрував до Сполучених Штатів молодим чоловіком, але якимось чином йому вдалося запам’ятати найменші деталі церкви, в якій його хрестили.
Маленькою дівчинкою донька Гоньчака любила задавати йому запитання про Лемківщину – як він там жив та що споживав. Тому він вирішив змайструвати по пам’яті детальну, зменшену копію церкви в Бортному в якості своєрідної іграшки для неї, як він говорив.
Read More
«Люди запитують мене, чи був у мене ескіз», – казав Гоньчак. «Ні, Бог дав мені план на неї. Бог дав мені уявлення щодо того, як це робити. Я не інженер. Вона просто вибудувалася у мене в голові».
Той макет 162-річної дерев’яної церкви села Бортне тепер зберігається в Лемківському Музеї в Стемфорді, штат Коннектикут, щоб інші люди могли його бачити. Лемківський Музей, який докладає усіх зусиль задля збереження артефактів лемківської регіональної культури, нещодавно був реставрований і може бути відвіданий в будь-який час за попередньою домовленістю.
Гоньчак був одним з десятків людей, котрі прийшли до Лемківського Музею, що знаходиться в Семінарії Св.Василія, коли він був відкритим для відвідувачів в Український День 12 вересня. Він з радістю показав відвідувачам свої подаровані витвори, серед яких також були дерев’яні копії господарських інструментів (з рухомими механічними частинами), що використовувалися на Лемківщині.
«Овва, та Ви талановиті», – сказала Адреа Баучер, 14 років, з Віндхему, штат Коннектикут, коли заглянула всередину макета церкви. «Вона чудова. Я би була щаслива, якби пам’ятала, що їла вчора на вечерю».
Відвідувачі оглядали виставлені лемківські писанки, що є унікальними, оскільки для їх виготовлення використовуються короткі різкі мазки, а також виставлені роботи лемківського художника Никифора Дровняка, який, неграмотний та неповносправний, отримав міжнародне визнання в 1960-х рр. завдяки своїм акварелям.
Серед інших експонатів можна побачити лемківські народні костюми, дерев’яні різьблені речі та фотографії з історичних засідань лемківських організацій.
Показуючи Музей своїй доньці, Олександр Жила, 53 років, який народився на сході Польщі після того, як його сім’ю насильно переселили з Лемківщини в 1947р., сказав, що прийшов до Музею, щоб згадати лемківську історію та традиції.
«Я завжди слухав, як мої батьки розповідали про землю, на якій жили. Діти в США не розуміють цього, якщо ти не покажеш їм це в реальності», – сказав Жила, який відвідував Лемківський Музей вже десь зо 10 разів. «Мені він надзвичайно подобається. Я приходжу сюди, неначе на свято».
Марта Рудик з Нью-Хейвена, штат Коннектикут, котра прийшла до Музею вп’яте, каже, що їй подобається дивитися на речі, подаровані попередніми поколіннями, а також на поступове розширення музею з роками.
Як стверджує Стефан Гованський, куратор музею з 1993р., Лемківський Музей, заснований Світовою Федерацією Лемків у 1980-х рр., спочатку знаходився в будинку пана Миколи Дупляка в Сіракузах, штат Нью-Йорк, а потім був перенесений до цих двох кімнат в Семінарії Св.Василія, в яких він зараз знаходиться. Музей функціонує завдяки праці волонтерів та пожертвам.
Пан Гованський говорить, що хоча останнім часом в Музей не надходило багато експонатів, існуючі артефакти виставляються більш детально, з новими описами, які можуть читати відвідувачі.
«Ми хочемо зберегти наші традиції, нашу культуру, яка залишилася нам від наших предків», – говорить Гованський, якому було п’ять років, коли його та його сім’ю було переселено під час Акції «Вісла» в 1947р. «Ми хочемо дотримуватися наших традицій, бо наша історія є цікавою та близькою нашим серцям».
Автор статті Діана Гованська
Для отримання детальнішої інформації про Український Лемківський Музей звертайтеся до Лени Гованської за тел.
Можуть бути організовані відвідини Музею як для окремих осіб, так і для груп.