Велика заслуга Івана Красовського в історії та етнографії. Він же ж автор понад 1000 публіцистичних статей, присвячених різноманітним темам, які торкаються, переважно, Лемківщини та її визначних історичних подій та постатей. Сам він народився в мальовничому селі Дошно, Сяніцького повіту, якому присвятив ілюстроване змістовне книжкове видання “Село Дошноколиска мойого дитинства”, що появилося 2007 року у Львові. Під час сильного аґітаційного переселення 1945 року автохтонних лемків на територію України, Іван Красовський опинився в “совєтському раю”, де саме, тридцятирічним закінчив навчання у Львівському державному інституті ім. Івана Франка. Як здібний дослідник історії Лемківщини з-під його пера на початку 60-их років почали появлятися перші журналістичні спроби, які отримали від різних фахівців, похвали і признання. Наукова праця “Лемки-етнографічна група українського народу” була написана для кандидатської дисертації в Інституті мистецтвознавства, фольклору та етнографії Академії Наук у Києві. Незабаром появилася грунтовно опрацьована монографічна праця “Матеріальна культура лемків північних схилів Карпат”. Одна з найважливіших праць. І. Красовського це “Прізвища галицьких лемків 18 століття”, яка друком появилася окремою книжкою 1993 року у Львові. На протязі майже 50 років дослідницької роботи Красовський співпрацював з престижними публікаціями як газетного, журнального, так і книжкового видань. На їхніх сторінках він спопуляризував діяльність багатьох видатних лемків: Андрія Савку, Володимира Хиляка, Григорія Гануляка, Никифора Дровняка, Богдана-Ігоря Антонича, Льва Ґеца, Івана Филипчака та безліч інших, серед яких важливе місце займають лемківські народні умільці-різьбярі, скульптори та художники: Олекса Стецяк, Михайло Орисик, Григорій Пецух, Василь Мадзелян, Дмитро Солинко, Василь Одрехівський та багато інші. Івана Красовського, слід вважати величезним науковцем та невтомним громадським діячем, якому 2007 році виповнилося круглих 80 років життя.